Напевно, Френк Герберт (анг. Frank Patrick Herbert) — автор однієї з найкращих науково-фантастичних хронік «Дюна» був не першим, хто використав у літературі ідею симбіотичного організму. Маю на увазі чудовий образ Літо ІІ — людини-черв’яка бога-імператора Ракіса (див. книгу «Бог — Император Дюны»). Нагадаю, що підлітком Літо ІІ прийняв непросте рішення і поєднав своє тіло з пісчаною фореллю, що спричинило розвитку надлюдських здібностей і подовжило його життя до десяти тисяч років. Герберт був філософом-екологом, тому не дивно, що його суперістота мала органічну природу.
З початком епохи кіберпанку, увага громадськості прикута до спроб поєднання людського тіла з цифровими носіями. Однак, я принаймні не пам’ятаю ідею, щоб в одній особі поєднали органічний та штучний інтелект. Це був би ще той симбіот :) Уявіть, людина у любий момент часу, використовуючи штучну надбудову над свідомістю, могла б безперешкодно маніпулювати колосальними обсягами інформації та досвідом попередніх поколінь.
На мою думку, особистість симбіоту має складатися з безкінечного числа фрагментів, які функціонують у вигляді трьох комплексів — підсвідомості, свідомості та надсвідомості. При цьому, якщо підсвідомість та свідомість розвиваються та належить виключно йому, то надсвідомість може бути як індивідуальною, так і колективною, а можливо і їх поєднанням. Треба ще сказати, що і свідомість такої особи непроста, а, як кажуть постмодерністи, дивідуальна, тобто складається з різних індивідуальностей та постійно змінюється з єдиною метою — змінюватися нескінчено.
Отже, за умови створення культурного симбіоту, тобто природно-штучного розуму людське отримає небачені можливості для розвитку і подальшого вивільнення. Скоріше за все воно перетвориться у власну протилежність — нелюдськість. Проте, чи буде така нелюдськість справжньою нелюдськістю? Звичайно, можна задати це питання інакше: чи буде подібна людяність дійсно людяністю? Відповідь зрозуміла — звичайно буде! Але мене найбільше захоплює парадокс тотожності нелюдськості і людськості, який наразі дуже скоро стане актуальним.
Можливо, це передчуття майбутніх етичних потрясінь.
Але на них також не зупиниться пошук нових форм життя. Коли культура насправді стане контекстом існування природи і поглине усе від краю до краю, перетворивши кожну точку реальності у світ людей, тільки тоді ми дійдемо до пункту, де утворюється черговий симбіот під назвою Буття-Небуття.

P.S.: у процесі онтогенезу хордових, зокрема людини, наступає чарівний момент, коли організм починає розвивати окремо праву і ліву частину тіла та навчається координувати їх. Можна сказати, що це – перший прояв схильності до симбіотизму.
Загальновідомо, що кращим із існуючих симбіотів є жінка, оскільки процес її мислення побудований на гармонійному поєднанні функцій правої та лівої півкуль мозку.