Нещодавно була у Тетієві. Проводила дослідження одного з місцевих підприємств. Так сталося, що одним з опитуваних робітників був хлопчина років двадцяти двох. Він вголос, повільно, по складам прочитав перше питання анкети і я зрозуміла, що у нього існують певні проблеми з інтелектом. Молодик спробував почитати інші питання, однак сказав, що нічого не розуміє. Мене це дещо напружило. Коли від нічого робити він перейшов до останнього питання «Україна — це країна Вашої мрії?» його обличчя розплилося у потворній посмішці. «Україна — це не моя країна,» — ненависно вимовив цей суб’єкт. Про себе подумала: «Читати навчися, темнота,» — а вголос сказала: «Віддайте анкету. Ви — вільні».
Від спілкування з оцим типом залишилося неприємне враження.
Увечері поверталася додому через Жашків. Вісімдесят кілометрів повної темряви. У придорожніх селах не світилося жодного вікна. У Буках трохи заблукала і навіть не було у кого спитати дорогу. Але сама знайшла правильний шлях.
Коли доїхала до Звенігородки відчула глобальне полегшення. Цивілізація! Тепер світло супроводжувало мене аж до самих Черкас.
Згадуючи темноту того вечора я з сумом констатую, що центр України перетворили на чорну пустку, в якій нема місця людяності. Децивілізація українського села, напевне, досягла апогею. Треба нам усім щось із цим робить. У першу чергу — дати світло і запалити ліхтарі у селах.
Темнота довкола і внутрішня темнота взаємопов’язані і мають одне джерело — зневагу до людини.

На мальовничих берегах Росі розкинулося чарівне місто — Богуслав. Хто тут не бував, той не бачив справжньої перлини України. У Богуславі тепла і привітна атмосфера, щирі і гостинні люди. Це напевне тому, що з дитинства їх оточує природна краса, яка навіть узимку радує око.
Маю велике бажання відвідати це місто знову навесні або улітку, коли величні дерева пробудяться і забуяють рясною зеленню.

Мій жж-френд — професор Афонін, люб’язно надав результати грудневого моніторингу громадської думки, що проводився спільно Українським інститутом соціальних досліджень імені Олександра Яременка та Центром „Соціальний моніторинг». У даному документі одне з питань сформульовано таким чином: «Кого б Ви хотіли бачити на посаді прем’єр-міністра України? А якщо не цього політика, то кого з запропонованого списку?», %. Особливо цікавими були перші два варіанти відповідей — Ю. Тимошенко обрали 39% респондентів, а В. Януковича — 37%. При цьому другий вибір у випадку ЮВТ становив 7%, а ВФЯ – 9%. Загалом по 46% опитуваних обрали цих двох політиків на пост Прем’єра. Отже, маємо паритет популярностей.
Однак, у грудні місяці ситуація змінилася на користь Тимошенко. Чому?
Відповідь проста: тривала політична еволюція середини 2000-х спричинила створення більш ефективного типу управління. Назвемо його суто-українським. У порівнянні з попереднім — пострадянським типом управління, який царював на вітчизняних просторах з середини 90-х, він є суттєвим кроком уперед. Суб’єктом, який започаткував новий тип управління є ЮВТ. Очевидно, що ВФЯ представляє пострадянський тип. Відмінність між двома названими типами полягає у місці потреб народу у моделі розвитку, яку сповідують політики. Так, для ЮВТ кардинально важливими є доходи населення і як наслідок – стан внутрішнього ринку, тоді як ВФЯ захищає вузькокорпоративні інтереси окремих осіб, життєдіяльність яких залежить від успіхів на зовнішньому ринку. Орієнтація назовні була характерна для пострадянських країн тому, що протягом певного періоду природна самоідентифікація народу не могла відбутися внаслідок тривалої трансформації свідомості. Несамодостатність, несамостійність, незацікавленість у собі – це типові риси суспільства, у якому відбувається цивілізаційний зсув.
Однак, Помаранчева революція стала моментом самоідентифікації народу. Саме тоді ми відбулися як українці.
Зараз результати тих подій закріплюються у практичній площині управління. ВФЯ програв тоді і програє тепер саме тому, що не розуміє важливості змін, що відбулися у свідомості загалу.
Не зважаючи на колосальний спротив команди ВФЯ у грудні стало зрозуміло, що стара система управління не витримає натиску озброєних новим знанням сучасників. Ідеологічне вичерпання пострадянської еліти стало основою того, що при рівних шансах на перемогу перемогли суто-українські політики.
Нематеріальне в черговий раз взяло гору над матеріальним, підтверджуючи тезу про те, що людина – єдине благо, на яке слід робити ставку у боротьбі за майбутнє.

Організатори конференції подбали про культурний відпочинок гостей —
нас повезли на екскурсію до одного з замків Золотої підкови Львівщини в Олеськах.
Запам’яталися мовчазні помаранчеві і багряні ліси Західної України, приємна інтелектуальна розмова з колегою, ерудиція нашої екскурсовода, яка розповідала історію Галичини одночасно на трьох мовах — українській, російській і польській.
Замок в Олеськах зустрів гаміром дітлахів, які так само завітали сюди на екскурсію, солодким запахом опалого листя, квітучою агавою і обідраною експозицією. На жаль, прекрасні експонати, які представлені у приміщенні музею виглядають занедбаними, брудними і вторинними. Прикро, що маючі унікальні історичні цінності ми не здатні їх доречно презентувати.
На щастя, кумедні леви у парку не потребували презентації. Вони задоволено посміхалися, вирячівши очі. На фоні занепадаючої осінньої природи леви виглядали передвісниками весни.
Отримавши заряд весняного настрою ми рушили до замку у Підгірцях. Спустошена руїна вразила своєю величю. Вибиті шибки, тіні кажанів, пронизуюча вологість знову наповни душу смутком. На щастя, розведене неподалік від автобусу багаття зігріло і наповнило відчуттям захищеності. Ми від’їхали у ніч, а монументальна споруда залишилася у гнітючій самотності.
По дорозі до Тернополя я утішалася думкою, що у світлому майбутньому зможу посприяти збору коштів для оновлення самотніх велетнів.

Нещодавно пощасливилося побувати у Альма-матер на І-й Міжнародній науково-практичній конференції «Формування єдиного наукового простору Європи та завдання економічної науки».
Враження — надзвичайно теплі.
Протягом трьох днів — з 24 по 26 жовтня відбувалася плідна дискусія на тему розвитку наукового простору Європи та України. Приємно вразила чисельна делегація польськіх учених, які представили свій доробок. Як з’ясувалося у ході їх виступів та обговорень — поляки мають одну з найбільш цікавих на сьогоднішній день економічну науку, яка стрімко розвивається за рахунок інтузіазму вчених та замовлення суспільства.
Найбільш запам’яталися доповіді д.е.н., професора Алли Федорівни Мельник про особливості входження української науки у європростір, д.е.н., професора Олени Миколаївни Сохацької про фінансові кризи, їх індикатори та детонатори, докторів з Вроцлавської економічної академії Anetta Zielinska та Adam Plachciak по філософії та методології сталого розвитку.
Я також виступила з доповіддю на тему «Економічний розвиток і культура», в якій узагальнила свої думки щодо зміни деяких загальновизнаних наукових положень.
Організатори конференції створили прекрасні умови для її проведення, за що їм велике спасибі.

Есть ли будущее у черкасского провайдера «McLaut»?
Этот риторический вопрос возник неспроста.
Честно скажу, с 1997 года пришлось повидать много разных провайдеров. Все они стали жертвами рынка, а точнее неуважения к клиенту. Кто-то не смог вовремя расшириться и предложить качественные услуги, кто-то непредусмотрительно держал цены на необоснованно высоком уровне, не предоставляя достойного сервиса, а кто-то не смог привлечь достаточное число пользователей, чтобы компенсировать затраты на развитие.
Несколько лет назад на фоне процветающего цифрового беспредела приятно выделялся провайдер, который сумел сформировать настоящую интернет-среду для людей, заинтересованных в завтрашнем дне. Более года я являюсь благодарным клиентом этой компании. Да, она называется «McLaut».
Мне нравится как по-деловому, шустро прокладываются оптоволоконные магистрали в нашем городе, превращая его в кокон, из которого вылетит яркая бабочка «общества мечты». Мне нравится, что работники провайдера быстро реагируют на возрастающие запросы клиентов. Мне нравится, что «McLaut» современная, динамичная компания. Однако, сегодня у меня возник повод усомниться в своем видении провайдера. А все началось с банального вызова техспециалистов по причине зависания коммутатора. Проблема случилась, как всегда, в пятницу вечером. (Кстати, подобная проблемы возникали раньше неоднократно. Ее решение — установление источника бесперебойного питания). Двое с половиной суток у меня не было интернета. Это было бы не так болезненно, если бы не имеющиеся обязательства, которые я должна была выполнить в срок. Не выполнила.
Когда я лично выразила разочарованность и озабоченность в офисе провайдера топ-менеджерам, мне было сказано буквально следующее: «вы пришли сюда поругаться», «вы — жертва тренингов по коммуникациям», «вы сотрясаете воздух».
Самое интересное, что я, как всегда, говорила конструктивные вещи о том, как нужно улучшать качество услуг, становиться более прозрачными и понятными для клиентов, разрабатывать и внедрять политику и стандарты обслуживания.
Что сказать?
Я разочарована.
Может ли заинтересованное лицо пренебрегать полезными советами?
Может, но только в ущерб себе.
Возможно, мы находимся в начале эпохи заката некогда прогрессивного провайдера.
Тем более, что грядет приход нового поколения мобильной связи — G3, которая расширит возможности, в том числе интернет-коммуникаций.
Тот, кто освоит новую технологию и сможет предоставить качественные услуги клиентам здесь и сейчас снова станет новым лидером.
И все-таки я верю, что топ-менеджеры «McLaut» одумаются и переосмыслят свое отношение к реальности, а главное — к людям, которые формируют доход компании.

Анонсированная мной весной конференция «Теорія і практика сучасної економіки» состоялась.
Состоялся конструктивный разговор на тему «Что есть украинская экономика в 2007 году».
В контексте осмысления теоретических основ экономического развития выступила с докладом «Особливості сучасного стану методології економічної науки». Приняли тепло.

Сегодня наблюдала странную для нашего времени сцену: у соседского подъезда разгружали машину — единственной вещью было старое пианино. Его трепетно снесли и занесли в нужное место крепкие ребята в джинсе. Видно какой-то сердобольный папаша моего возраста озаботился культурным развитием дочери. Приятно, что пианино все еще востребовано в культурном процессе. А свое — пришлось разобрать (когда-то его даже в дар никто не захотел взять). Хорошо, что времена меняются. Хотя…

Ехала и видела, как бессовестным образом у парка бульдозер рвал на части землю. Кто-то строит заправку.

Свободные демократы замучили смс-ками. Люди, сколько можно? Я не голосую за безграмотных выскочек вроде Одарича (он даже не имеет высшего образования).
Я с начала века голосую за Ющенко.
Уважаю людей, способных бесконечно учится на своих и чужих ошибках и изменяться. То ли еще будет…

Сегодня впервые в истории человечества в самом центре Украины заинтересованные творцы приступили к созданию первой микроцивилизации. Надеюсь, нам хватит сил для раскрытия и запечатления в многообразных достижениях ее уникального культурного кода.

Сколько раз доводилось слышать от мамаш апокалиптические жалобы на детей, которые не хотят читать книжки, а только тянутся к зомбоящикам, компьютерам, мобилкам и всякой техногенной блажи. Некоторые с самыми благими намерениями отбирают у детей возможность насладится распредмеченной реальностью в полном объеме. Не усердствовали б эти родители, поскольку сознание у детишек имеет иной — мульти-медийный характер. Кодирование информации изменилось, оно стало значительно сложнее. Наряду со словами используются образы, музыка, выстроенный контекст, интерфейс. Такое усложнение приводит к упрощению описания мира — раз увидел, услышал, прочел комплексно представленную информацию и сразу понял, осознал, принял. Что-то отложилось в памяти, но основную нагрузку в информационном раскодировании несет подсознание. А для него, чем проще, точнее, нагляднее, удобнее — тем лучше. Поэтому актуальными на сегодняшний день являются такие понятия и технологии как design thinking, юзабилити, flex, etc.
Если очень хочется в будущее, то стоит прекратить крапать словообильные тексты не в меру содержащие красочные сравнения, гиперболы, параболы :) и прочее.
Только феномен визуализации адекватно нынешнему времени передает тонкости миросостояния и миропостижения.
В общем, используя слова не стоит забывать о критериях краткости, содержательности, ясности и открытости. Иначе новое поколение не поймет и не разделит идеи автора.

Размещаю информацию по нашей ежегодной конференции.
Со своей стороны обещаю содержательную научную дискуссию.
В программе — посещение усадьбы-музея Давыдовых в Каменке, Ильинской церкви в Субботове (той, что на пятигривневой банкноте), Холодного Яра — Дуба Зализняка, Мотронинского монастыря, а также места освящения козацких мечей.
Гарантирую, будет более, чем интересно ;).